Микола Миколайович Миклухо-Маклай

Також важливою сторінкою в історії Малина було перебування тут Миклухи-Маклая. видатний етнограф, географ, антрополог і гуманіст, Микола Миколайович Миклухо-Маклай народився 1846, 17 липня в селі Язикове Новгородської губернії .

Походив із козацького роду Миклух. предки родом із України, і були козаками з Дніпра. Після анексії України Степан, один із членів родини, служив сотником (вище козацьке офіцерське звання) під командуванням генерала графа Румянцева і відзначився під час штурму турецької фортеці Очаків». його батько народився в Стародубі тодішньої Чернігівської губернії.

Вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії, зокрема папуасів Нової Гвінеї. Захищав інтереси колоніальних народів, виступав проти расизму і колоніалізму. Науково обґрунтував біологічну повноцінність людей усіх націй і рас. Автор майже 160-ти наукових праць, які не втратили свого значення й сьогодні.

У Малині Миклухо-Маклай був лише двічі, 1886 і 1887 році, у маєток матері. Спочатку після тривалої подорожі, а вдруге – незадовго до смерті, коли навідався до хворої матері, хоча сам вже був тяжко хворим. (А дружина Маргарет приїздила з дітьми після смерті свого Нільса, щоб трохи оговтатися і підтримати свекруху. Й самій знайти підтримку в матері коханого чоловіка, який був дуже схожий саме на матір.

Маргариті у Малині сподобалося і діти почувалися тут чудово). Як згадував його брат Михайло: «Вечорами вся сім’я збиралась у нього в кімнаті і слухала жваві, яскраві розповіді про мандрівки. Говорив він завжди із захопленням, в його розповідях переплітались і події раннього дитинства, і студентства, і життя у тропічних країнах». Мати відомого мандрівника й ученого, Катерина Семенівна Миклухо-Маклай, придбала у місті садибу.

Розташовуєься вона – у селі Гамарня (кілька кілометрів від міста), де Катерина Семенівна Миклухо-Маклай після смерті чоловіка придбала занедбаний маєток на мальовничому березі Ірші.

Можливо, музеєві Миклухо-Маклая більше підходила б перша придбана Катериною Семенівною садиба власне у місті Малині. Однак той розкішний будинок, описаний навіть у літературних творах, був майже зруйнований у роки другої світової, а залишки його – знесені остаточно у 1980-х роках.

Місце розташування, на момент зйомки, район прожектора. Раніше, на напівзруйнованій стіні фасаду, висів плакат, з перекресленою бомбою “Ні – війні!”.

Об’єктивно, сам Микола Миклухо-Маклай приїздив саме до маєтку, придбаного у Малині. На момент придбання гамарнянського будинку вченого вже не було на світі.

У Малині вивчав побут та звичаї поліщуків, антропологічну будову місцевих жителів. Виявляв цікавість до походження древлян та їхньої історії. Також досліджував фауну Криму, Чорного моря. Не раз бував на Київщині. В Лівадії зустрічався з царем Олександром ІІІ, однак підтримки своїм проектам не отримав.

Проживши всього неповні 42 роки, Миклухо-Маклай зробив так багато, що своїм його вважають у багатьох країнах світу. Як бачимо, частина душі й біографії ученого належить також Україні. Засновники його музеїв вважають, що Миклухо-Маклай заслуговує на добру пам’ять українців, як людина, чиї принципи і життєвий шлях варті наслідування. Відкриваючи чергову експозицію, вони так і кажуть: нащадкам для наслідування.

Помер у Санкт-Петербурзі 14 квітня 1888-го.